Вторник
14.08.2018
18:35
Вітаю Вас Гість
RSS
 
Комунальний заклад дошкільної освіти "Сонечко" Оріхівської міської ради
 
Головна Реєстрація Вхід
Про адаптацію до ДНЗ »
Меню сайту

Категорії розділу
Досвіди роботи [0]
Авторські розробки [0]

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 4

Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Адаптація дітей до дитячого садочку. Правила для батьків

Дитина іде до дитячого садочка. Напевно, немає батьків, які б не хотіли, щоб цей етап пройшов легко, спокійно, щоб малюк з задоволенням і без криків відразу ж пішов до дитсадка. Але так буває досить рідко. Частіше діти перших кілька днів чи тижнів плачуть, не хочуть відпускати маму. І в цьому немає нічого незвичного. Для дитини початок відвідування садочка — це стрес. І наше з вами завдання пом’якшити його настільки, щоб він пройшов непомітно і без неприємних наслідків. Тому пропонуємо вам 14 правил для батьків, щоб адаптація дитини пройшла якомога легше і швидше.

  1. Віддавати дитину в дитячий садочок краще в теплу пору року, коли діти більшість часу проводять на прогулянці. Так дитині буде легше адаптуватися, оскільки ігри на свіжому повітрі, пісочниця — все дуже нагадує звичні умови її повсякденного життя.
  2. За тиждень-два привчити дитину до режиму, який встановлено в садочку і ввести в раціон дитини блюда, які готують в садочку. Таким чином на 2 стресових моменти стане менше. Дитина повинна звикнути прокидатися зранку (наприклад, о 7:00), спати вдень з 13:00, снідати і обідати приблизно в той же час, що і в садочку. Тоді їй буде легше звикати до умов садка.
  3. Навички самообслуговування. Навчіть малюка одягатися, роздягатися, їсти ложкою, відучіть від одноразових підгузків. Головне, щоб дитина хотіла і пробувала самостійно одягатись чи їсти, а також вміла попросити про допомогу. Тоді вона комфортніше і впевненіше почуватиметься серед однолітків, серед яких знайдуться ті, що вміють робити це самостійно.
  4. Сформувати позитивне ставлення до садочка. Це дуже важливий пункт! Ніколи не лякайте дитину садочком. Не використовуйте фрази, які містять негатив для дитини
  5. Не обманюйте дитину! Говоріть так, як є. “Спочатку ти нікого не знатимеш, але вихователька допоможе подружитись і вам буде весело!”. “Так, тобі доведеться бути в садочку без мами, я теж буду сумувати за тобою, але ввечері я обов’язково за тобою прийду!” — ось так краще розмовляти з дитиною.
  6. Навчіть дитину відпускати маму, гратися самій іграшками. Звичайно, не у всіх є така можливість, але добре, якщо у дитини є регулярний досвід того, що мама відлучається на декілька годин, а малюк тим часом залишається з татом, бабусею, нянею… Діти, які ніколи не розлучалися з мамою, так само, як і ті, у яких був невдалий досвід такого розлучення, можуть довше адаптовуватися до дитячого садочка.
  7. Навички спілкування. Покажіть дитині, як ділитися іграшками, як просити іграшку, як звертатися до дорослих. Ці навички пригодяться їй в групі дитсадка буквально з першого ж дня.
  8. Спілкуйтеся з вихователями з повагою і доброзичливо. Дитина дуже уважно слідкує за вашими емоціями, реакціями, поведінкою. Таким чином, вона ставиться до інших людей так, як ви ставитесь до них, вона переймає ваше ставлення.
  9. Обов’язково прощайтесь, не тікайте, залишаючи дитину. Це стосується не тільки дитячого садка, але і будь-яких моментів розлучення. Дитині набагато легше зрозуміти, що мама іде і скоро повернеться, ніж збагнути, куди мама раптово поділася. В останньому випадку діти починають придумувати, що мама покинула їх і більше ніколи не повернеться. Тоді починаються сльози, переживання, істерики, небажання відпускати маму ні на секундочку.
  10. Не порушуйте звички на перших порах, навіть погані (смоктання пальця, соски і т.п.) Відучіть від звички заздалегідь, ще до початку відвідування дитсадка!
  11. Дитині більше уваги, тепла, ласки. Малюку, який почав ходити в дитсадок, приділяйте більше уваги, тепла, ласки, більше обіймайте, демонструйте свою любов, більше часу проводьте разом.
  12. Якщо дитині важко розлучатися з мамою, нехай відводить до дитсадка тато, бабуся чи ще хтось. Хоча б на перших порах.
  13. Пам’ятайте, ДИТИНА ВІДЧУВАЄ ВАШУ ТРИВОГУ! Тому стояння під дверима групи і прислухання до того, що там відбувається, ходіння навколо садочка і “заглядання у вікна” ні до чого хорошого не приведе. Дитина, котра відчуває мамину тривогу чи страх, починає сама боятися і думати, що в садку з нею може трапитися щось неприємне. Для такої дитини період адаптації може не закінчуватися дуже довго — поки мама не заспокоїться і не відпустить свої переживання.
  14. Враховувати почуття дитини. Виключити нотації, переконання… Якщо дитина плаче в садку, сумує за мамою, ніколи не заперечуйте її почуття, не немагайтесь зразу ж переконати, що ці почуття марні. Просто прийміть їх, покажіть, що ви розумієте, що це нормально так відчувати. Скажіть: “Так, я бачу, ти дуже сумував / сумувала!”

Легкої вам адаптації!

Особливості адаптації дітей
раннього віку до умов ДНЗ

Адаптація – складний процес пристосування організму на різних рівнях: соціальному, фізіологічному, психологічному. Адаптація дітей раннього віку є прогностичним тестом для характеристики динаміки стану її здоров’я при вступі не лише до дитячого садка, але й до школи.

Адаптаційний період – серйозне випробовування для малят раннього віку. З початком відвідування дитячого садка в житті дитини відбувається безліч змін – змінюється режим дня, характер харчування, з’являється багато незнайомих дорослих, змінюються виховні прийоми та стиль спілкування. Нову обстановку, незнайомих людей не всі діти приймають одразу й без проблем.

Адаптуватися до нових соціальних стосунків дитині важко. Здатність дітей входити у нові умови життя, приймати їх, істотно відрізняються: одні діти вливаються у колектив легко й вільно, хтось погоджується іти в дитячий садок, а перш ніж прийти в груру починає плакати, хто легко іду в групу, а у ввечері плаче вдома, трапляється що дитина не плаче, але й не грається, втрачає вагу. Безліч дітей стають неспокійними, вередливими, замкнутими у даний період. Але адаптуватися до нових умов потрібно не лише самій дитині, але й її родині, адже це також свого роду адаптація.

Відповідно до спостережень, то час адаптації умовно ділиться на три фази:

  1. Гостра – часті соматичні захворювання, порушення сну, апетиту,

зниження мовленнєвої та ігрової активності. Дана фаза триває приблизно місяць.

  1. Підгостра – порушення першого місяця зменшується, але загальне тло

розвитку дитини вповільнене. Ця фаза триває приблизно 3-ри місяці.

  1. Фаза компенсації – темп розвитку дитини прискорюється.

Найважчі труднощі очікують родину дитини в гострий період. Це момент першого зіткнення з невідомим, новим, несподіваними емоційними реакціями як дитини, так і її батьків. Найбільш складна перебудова організма відбувається у гострій фазі адаптації, яка можить перейти в дезадаптацію. Період адаптації індивідуальний для кожного, з різною тривалістю і важкістю.

За ступенем важкості перебігу адаптації слід виділяти – легку, середню та важку.

легка даптація – порушення в поведінці дитини спостерігаються у продовж 20-30 днів, відзначається незначне зниження апетиту, який відновлюється впродовж двох тижнів, вдома сон дитини не порушується, взаємини з дорослими не порушені, рухова активність не знижується.

адаптація середньої легкості – порушення в поведінці і загальному стані дитини виражені яскравіше, настрій дитини мінливий (часто плаче, кличе маму, проситься додому), порушується сон і апетит, який відновлюється через 2-3- тижні, можуть виникати простудні захворювання.

адаптація важка – яскраво виражені порушення у поведінці, дитина влаштовує істерики, поводиться агресивно, відмовляється від їжі, не спить, розлука і зустріч з батьками відбувається бурхливо та зі слізьми. Емоційний стан дитини нормалізується дуже повільно протягом 3 місяців.

Аналіз літератури, дозволяє виділити різні групи факторів, від яких залежить адаптація дітей раннього віку до дятячого садка. Це такі фактори, як: вік дитини (найважче адаптуються діти у віці від 1 до 2 років), стан здоров’я й рівень розвитку, індивідуальні особливості дитини, батьківська опіка, сформованість навичок спілкування з однолітками й дорослими, сформованість умінь і навичок самообслуговування, біологічні фактори, соціальні фактори.

Підводячи підсумки, можна відзначити, що актуальність цієї теми обумовлена тим, що процес адаптації – складний процес для дітей раннього вку, їхніх батьків і педагогів, які працюють із цими дітьми. Головне потрібно пам’ятати те, що кожна дитина індивідуальна і неповторна.

Практичний психолог у цей період має допомогти будувати взаємини між дітьми, батьками та співробітниками дитячого садка. Важливо, щоб між ними склалися такі стосунки, які створювали б відчуття емоційного комфорту, впевненості, взаємоповаги, взаємодопомоги, здатності вирішувати проблеми в міру їх появи. Зробити це можливо в процесі системи психологічного супроводу всіх учасників процесу адаптації, яка включає психодіагностичну роботу, побудовану на методах анкетування батьків, опитування вихователів, спостереження за дітьми.

Вступ дитини до ДНЗ змінює майже всі умови її життя. Головна мета кожного дошкільного закладу – це виростити здорових, усебічно й гармонійно розвинутих дітей, адаптованих до життя.

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ

  1. Розширювати коло спілкування дитини з дорослими й однолітками для подолання страху перед незнайомими людьми.
  2. Створювати вдома режим відповідно режиму дитячого садка.
  3. Ознайомитися з меню дитячого садка і ввести його в раціон харчування вдома.
  4. Привчити дитину до самообслуговування, заохочувати її спроби самостійно вмиватися, витирати руки, їсти, користуватися чашкою й ложкою, вдягатися і роздягатися, повідомляти про фізіологічні потреби.
  5. Не показувати свого хвилювання щодо того, що доводиться віддавати дитину до дятячого садка.

 

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ
Адаптація до дошкільного закладу

Адаптація – це звикання, пристосування. Це складний період для батьків, працівників дошкільного закладу, а для самого малюка – це своєрідний екзамен його психіки і здоров’я. Як він його здасть – на п’ятірку чи на двійку – залежить від умов життя в сім’ї, від того наскільки серйозно і вірно підійшли батьки до питання адаптації. Адже навіть благополучне пристосування триває 2-3 тижні, а неблагополучне може розтягнутись до двох місяців. Отже, шановні батьки, запасіться терпінням.

Труднощі, які можуть виникнути у дитини:

– відсутність рідних і близьких людей;
– незвичайний розпорядок життя;
– незвичайне оточення: велика гучна кімната, багато стільців, столів, ліжок, незнайомі діти поряд;
– їжа, яка відрізняється від домашньої;
– необхідність виконувати правила поведінки, встановлені у групі.

В період адаптації дитина може :

– стати боязкою, замкнутою, в’ялою, плаксивою, капризною, впертою, неспокійною, істеричною;
– переживати розлад сну, апетиту;
– “загубити” вже набуті навички (тобто своєчасно не проситись дотуалету, відмовлятись самостійно їсти тощо);
– часто хворіти, що може являтись наслідком розширення контактів
– із зовнішнім світом.

Які фактори можуть погіршити адаптацію:

– вік дитини (найважчий час – до двох років);
– стан фізичного та психічного здоров’я;
– закритий спосіб життя в сім’ї, коли дитина не мас досвідспілкування з іншими дітьми, дорослими;
– діти , яких надмірно опікають в сім’ї;
– діти , які не знають слова “не можна”.

Як полегшити процес адаптації до дошкільного закладу ?
  1. Про вступ до дитсадка, говорити як про радісну подію.
  2. Запам’ятайте самі і дайте відчути дитині, що нічого страшного з нею трапитись не може.
  3. В перші дні залишайте дитину в дитсадку лише на 1-2 години ( краще під час прогулянок ). Далі збільшити час перебування (до обіду).
  4. З терпінням, вислухайте всі скарги малюка, витримайте його капризи. Реагуйте однозначно : у всьому можна розібратись і все буде гаразд.
  5. Не вимагайте всього і відразу, якщо матюк не мав якихось навичок в самообслуговування до вступу в дитсадок, то за тиждень він їх не набуде. Не помічайте в цей час навіть його шкідливих звичок.
  6. Дайте змогу дитині набути самостійного досвіду, але й не відмовляйте в увазі, коли вона того потребує.
  7. Реагуйте на будь – які позитивні зміни в поведінці дитини: що-небудь, якусь крихітку завжди можна знайти.
  8. Пам’ятайте: допомогти дитині по можливості безболісно ввійти в дитячий колектив – наша спільна задача.
Поради особисто для Вас :

Не жалійте, не дражніть, не бійтесь своєї дитини, не будьте до неї надміру поблажливі. Просто знайте – у неї свої особливості нервової системи, які піддаються контролю і управлінню.

  1. Покарати капризуна іноді слід. Будь – яка дитина повинна знати певні межі і відповідати за свою поведінку.
  2. Не бійтесь його гніву. Гнів – це нормальне явище його можна контролювати, якщо ви розсердились – це не значить , що ви не любите свою дитину.
  3. Старайтесь тримати себе в руках. Завчасно приготуйтесь до, того що все може пройти легко і приємно.
Вхід на сайт

Пошук

Календар
«  Август 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031

Архів записів

Друзі сайту